У контексті кібербезпеки суб’єкт загрози означає особу, групу чи організацію, яка має можливість і намір здійснювати зловмисну діяльність проти комп’ютерних систем, мереж і цифрових активів. Серед цих учасників можуть бути хакери, кіберзлочинці, національні держави, хактивісти та навіть інсайдери зі злими намірами. Розуміння суб’єктів загрози має вирішальне значення для спеціалістів із кібербезпеки та організацій для розробки ефективних стратегій захисту та захисту своїх цифрових активів від різних кіберзагроз.
Історія виникнення Threat Actor і перші згадки про нього
Концепція суб’єктів загрози з’явилася разом із зростанням поширеності кіберзагроз і атак на початку існування Інтернету. Перші задокументовані згадки про загрозливих суб’єктів датуються кінцем 1970-х та початком 1980-х років, коли почали з’являтися комп’ютерні віруси та черв’яки. З розвитком технологій змінювалися і тактики та прийоми, які використовували зловмисники.
Детальна інформація про Threat Actor: розширення теми
Зловмисники діють різними методами, починаючи від простих фішингових електронних листів і закінчуючи складними вдосконаленими постійними загрозами (APT). Вони використовують уразливості в програмному забезпеченні, використовують тактику соціальної інженерії та використовують різні вектори атак, щоб зламати системи та отримати несанкціонований доступ до конфіденційних даних.
Учасників загрози можна класифікувати на основі їхніх мотивів, досвіду та зв’язків. Деякі учасники зосереджені на фінансовій вигоді, тоді як інші прагнуть порушити роботу послуг або викрасти конфіденційну інформацію з метою шпигунства. Національні держави можуть займатися кібершпигунством або кібервійною для досягнення своїх політичних або військових цілей. Крім того, хактивісти орієнтуються на організації, щоб просувати ідеологічні, соціальні чи політичні причини.
Внутрішня структура загрози: як це працює
Внутрішня структура актора загрози може значно відрізнятися залежно від складності та можливостей актора. Як правило, більші та більш організовані суб’єкти загрози, такі як синдикати кіберзлочинців або спонсоровані національною державою групи, мають ієрархічну структуру, схожу на структуру традиційної організації.
-
Лідерство: На вершині ієрархії є лідери, які приймають стратегічні рішення та координують операції.
-
Оператори: Кваліфіковані спеціалісти, відповідальні за здійснення атак і розробку спеціальних інструментів для використання вразливостей.
-
Підтримка: Команда підтримки надає різні послуги, включаючи відмивання грошей, технічну допомогу та обслуговування інфраструктури.
-
Рекрутери: деякі загрозливі особи мають вербувальників, які заманюють нових членів, особливо в хакерських і екстремістських групах.
З іншого боку, менші та менш досвідчені суб’єкти загрози, такі як окремі хакери або сценарні діти, можуть не мати формальної структури та часто діють незалежно.
Аналіз ключових функцій Threat Actor
Ключові характеристики загрозливого актора включають:
-
Мотиви: Розуміння мотиву нападу має важливе значення для визначення типу суб’єкта загрози. Мотиви можуть варіюватися від фінансової вигоди та крадіжки даних до ідеологічних причин.
-
Можливості: Зловмисники відрізняються своїм технічним досвідом і ресурсами. Досвідчені актори можуть розробляти складні інструменти для атак, тоді як інші можуть використовувати готове зловмисне програмне забезпечення.
-
Атрибуція: пов’язати кібератаки з конкретними суб’єктами загрози може бути складно через використання різних методів для приховування їх ідентичності.
-
Тактика, техніка та процедури (TTP): кожен суб’єкт загрози має власний набір TTP, який включає методи вторгнення, викрадання даних і ухилення.
Типи суб'єктів загрози
Суб’єктів загрози можна класифікувати на кілька типів на основі їхніх характеристик і мотивів:
| Тип | характеристики | Мотиви |
|---|---|---|
| Кіберзлочинці | Мотивується фінансовою вигодою | Крадіжка, викуп, шахрайство |
| Національні держави | За підтримки урядів або спонсорованих державою груп | Шпигунство, диверсія, вплив |
| Хактивісти | Керується соціальними чи політичними причинами | Активізм, ідеологічний вплив |
| Інсайдери | Нинішні або колишні співробітники з доступом | Саботаж, крадіжка даних |
| Сценарій Kiddies | Обмежені технічні навички | Похизуватися, викликати зриви |
Способи використання акторів загроз:
- Збір розвідувальних даних: національні держави можуть розгортати загрозливих акторів для збору конфіденційної інформації від конкуруючих країн або організацій.
- Фінансова вигода: кіберзлочинці використовують загрозливих суб’єктів для здійснення фінансово вмотивованих атак, таких як програми-вимагачі та шахрайство з кредитними картками.
- Порушення роботи служб. Хактивістські групи можуть використовувати загрозливих суб’єктів, щоб порушувати роботу веб-сайтів і служб для досягнення своїх ідеологічних планів.
Проблеми та рішення:
- Труднощі атрибуції: Визначити справжню особу суб’єктів загрози може бути складно, але прогрес у технологіях кібербезпеки та співпраця між міжнародними агентствами може покращити атрибуцію.
- Фішинг і соціальна інженерія: організації можуть пом’якшити ці ризики шляхом підвищення обізнаності співробітників і впровадження надійних заходів безпеки електронної пошти.
- Вразливі місця: Регулярні оновлення програмного забезпечення, керування виправленнями та профілактичні заходи безпеки можуть усунути вразливості, які використовують зловмисники.
Основні характеристики та інші порівняння з подібними термінами
Актор загрози проти групи акторів загрози:
Суб’єкт загрози – це особа чи організація, здатна здійснювати кібератаки, тоді як група суб’єктів загрози – це сукупність таких осіб чи організацій, які працюють разом для досягнення спільної мети.
Актор загрози проти вектора загрози:
Суб’єкт загрози — це особа, відповідальна за здійснення атаки, тоді як вектор загрози — це конкретний метод або шлях, який використовує суб’єкт загрози для отримання несанкціонованого доступу або доставки корисного навантаження.
З розвитком технологій очікується, що суб’єкти загроз розвиватимуть свою тактику та методи. Деякі потенційні майбутні тенденції включають:
-
Атаки, керовані ШІ: Зловмисники можуть використовувати штучний інтелект для створення більш складних і адаптивних атак, що ускладнює виявлення та захист.
-
Загрози квантових обчислень: Поява квантових обчислень може зробити деякі методи шифрування вразливими, що призведе до нових загроз і викликів у кібербезпеці.
-
Експлуатація IoT: із поширенням пристроїв Інтернету речей (IoT) зловмисники можуть атакувати ці вразливі кінцеві точки, щоб зламати мережі та дані.
Як проксі-сервери можна використовувати або пов’язувати з Threat Actor
Проксі-сервери можуть виконувати як захисні, так і наступальні ролі щодо суб’єктів загрози:
-
Оборонне використання: організації можуть використовувати проксі-сервери як посередника між внутрішніми системами та Інтернетом, забезпечуючи додатковий рівень захисту від прямих атак.
-
Образливе використання: Зловмисники можуть використовувати проксі-сервери, щоб приховати своє справжнє місцезнаходження та особу під час атак, що ускладнює відстеження їхнього походження.
Пов'язані посилання
Щоб отримати додаткові відомості про суб’єктів загрози та кібербезпеку, ви можете дослідити такі ресурси:
- MITRE ATT&CK Framework: Всеосяжна база знань про техніку та тактику загроз.
- US-CERT: Команда готовності до комп’ютерних надзвичайних ситуацій США надає сповіщення, поради та ресурси для підвищення кібербезпеки.
- Портал Kaspersky Threat Intelligence Portal: Доступ до звітів про розвідку про загрози та аналізу від Лабораторії Касперського.
Підсумовуючи, розуміння суб’єктів загрози та їхніх методологій має першочергове значення в кібербезпеці, що постійно змінюється. Організації повинні залишатися пильними, застосовувати найкращі практики та використовувати передові технології для захисту від цих наполегливих і винахідливих ворогів.
