Протокол передачі гіпертексту (HTTP) є основним протоколом, який використовується для спілкування у Всесвітній павутині. Він служить основою для обміну даними між веб-браузерами та серверами, дозволяючи отримувати та відображати веб-контент, наприклад текст, зображення, відео та інші ресурси. HTTP відіграє вирішальну роль у формуванні взаємодії з користувачем під час перегляду Інтернету.
Історія виникнення протоколу передачі гіпертексту (HTTP) та перші згадки про нього.
Коріння HTTP можна простежити до кінця 1980-х років, коли Тім Бернерс-Лі, британський комп’ютерний вчений, розробив концепцію Всесвітньої павутини. У березні 1989 року Бернерс-Лі опублікував пропозицію під назвою «Управління інформацією: пропозиція», працюючи в CERN (Європейська організація ядерних досліджень). Цей документ представив концепцію гіперпосилань, які дозволяли користувачам переміщатися між різними фрагментами інформації за допомогою простого текстового інтерфейсу.
У міру розвитку Всесвітньої павутини Бернерс-Лі розробив першу версію HTTP, відому як HTTP/0.9, у 1991 році. Ця рання версія була простим протоколом, який дозволяв браузерам запитувати та отримувати документи HTML із серверів. З роками HTTP зазнав значних удосконалень, що призвело до HTTP/1.0 у 1996 році, а потім до HTTP/1.1 у 1999 році. Прийняття HTTP/1.1 принесло помітні покращення в продуктивності та можливості повторного використання з’єднань для кількох запитів, зменшивши затримку та покращивши загальний ефективність.
Детальна інформація про протокол передачі гіпертексту (HTTP). Розгортання теми Протокол передачі гіпертексту (HTTP).
HTTP — це протокол прикладного рівня, який працює поверх набору TCP/IP, забезпечуючи стандартизований спосіб обміну даними веб-браузерів і серверів. Він використовує модель клієнт-сервер, де клієнт, як правило, веб-браузер, надсилає запити на сервер, який потім обробляє запити та надсилає відповіді, що містять запитуваний вміст.
Коли користувач вводить URL-адресу (Uniform Resource Locator) у своєму веб-браузері та натискає Enter, браузер ініціює HTTP-запит до сервера, на якому розміщено потрібний вміст. Сервер обробляє запит і надсилає відповідь HTTP, яка містить запитаний вміст і відповідну інформацію про статус. Відповідь HTTP потім відображається веб-браузером, що дозволяє користувачеві взаємодіяти з веб-сторінкою.
Внутрішня структура протоколу передачі гіпертексту (HTTP). Як працює протокол передачі гіпертексту (HTTP).
HTTP-повідомлення, як запити, так і відповіді, складаються із заголовка та додаткового тіла. Заголовок містить пари ключ-значення, які надають важливу інформацію про повідомлення, наприклад тип вмісту, директиви кешування та деталі автентифікації. Тіло запитів і деяких відповідей містить фактичний вміст, наприклад HTML, зображення або дані в різних форматах.
HTTP використовує різні методи (також відомі як дієслова) для визначення мети запиту. Найпоширеніші методи:
- GET: отримати ресурс із сервера.
- POST: надсилання даних для обробки сервером, часто використовуються у формах.
- PUT: оновити або замінити ресурс на сервері.
- ВИДАЛИТИ: видалити ресурс із сервера.
Крім того, існують інші методи, такі як HEAD, OPTIONS, PATCH тощо, кожен з яких служить певним цілям у спілкуванні між клієнтами та серверами.
HTTP також підтримує коди стану для вказівки результату запиту. Деякі поширені коди стану включають:
- 200 OK: запит виконано успішно, і сервер повернув запитувані дані.
- 404 Не знайдено: запитуваний ресурс не знайдено на сервері.
- 500 Внутрішня помилка сервера: на сервері сталася помилка під час обробки запиту.
HTTP можна класифікувати на два типи на основі базового транспортного протоколу: HTTP через TCP і HTTP через QUIC (швидке підключення до Інтернету UDP). HTTP/1.1 і HTTP/2 зазвичай використовують TCP як транспортний протокол, тоді як HTTP/3, остання версія, розроблена для роботи через QUIC, який є протоколом на основі UDP, розробленим Google. HTTP/3 спрямований на підвищення продуктивності, особливо в ситуаціях із великою втратою пакетів, шляхом зменшення затримки та покращення часу встановлення з’єднання.
Аналіз ключових особливостей протоколу передачі гіпертексту (HTTP).
HTTP має кілька ключових особливостей, які сприяли його широкому застосуванню та довговічності:
-
Безгромадянство: HTTP не має стану, тобто кожен запит від клієнта до сервера є незалежним і не містить жодної інформації про попередні запити. Така конструкція спрощує впровадження сервера та забезпечує кращу масштабованість.
-
Незалежність платформи: HTTP не залежить від платформи, що забезпечує зв’язок між клієнтами та серверами, що працюють на різних операційних системах і архітектурах.
-
Розширюваність: HTTP дозволяє додавати користувацькі заголовки та методи, що полегшує розширення його функціональності відповідно до конкретних потреб.
-
Кешування: HTTP підтримує механізми кешування, які дозволяють веб-переглядачам зберігати часто запитувані ресурси локально, зменшуючи потребу в повторних завантаженнях і покращуючи час завантаження сторінки.
-
Підтримка проксі: HTTP сумісний із проксі-серверами, які діють як посередники між клієнтами та серверами, підвищуючи безпеку та покращуючи продуктивність за допомогою кешування та балансування навантаження.
Типи протоколу передачі гіпертексту (HTTP)
HTTP розвивався з часом, що призвело до появи різних версій із різними функціями. Серед найвідоміших версій:
| Версія HTTP | Рік випуску | Ключові особливості |
|---|---|---|
| HTTP/0.9 | 1991 | Простий протокол, дозволяє отримувати документи HTML |
| HTTP/1.0 | 1996 | Додано заголовки, коди стану та керування версіями |
| HTTP/1.1 | 1999 | Повторне використання підключення, кодування передачі фрагментів і заголовок хоста |
| HTTP/2 | 2015 | Мультиплексування, натискання на сервер, стиснення заголовків |
| HTTP/3 | 2020 | Створено на основі QUIC, покращена продуктивність і безпека |
HTTP в основному використовується для перегляду веб-сторінок, дозволяючи користувачам отримувати доступ до веб-сайтів, переглядати вміст і взаємодіяти з веб-додатками. Однак широке впровадження HTTP також піддало його різноманітним викликам і потенційним проблемам:
-
Безпека: HTTP передає дані у вигляді звичайного тексту, що робить його сприйнятливим до підслуховування та атак типу "людина посередині". Щоб вирішити цю проблему, було введено протокол HTTPS (HTTP Secure), який шифрує дані між клієнтом і сервером за допомогою протоколів SSL/TLS.
-
Продуктивність: HTTP/1.1 мав обмеження, такі як блокування початку рядка, що сповільнювало час завантаження сторінки. HTTP/2 і HTTP/3 вирішують ці проблеми, запроваджуючи такі функції, як мультиплексування, серверне надсилання та стиснення заголовків.
-
Кешування та доставка вмісту: Кешування HTTP іноді може призводити до того, що користувачам надається застарілий вміст. Мережі доставки вмісту (CDN) використовуються для розповсюдження вмісту між кількома серверами в усьому світі, зменшуючи затримку та покращуючи продуктивність.
-
Балансування навантаження: Веб-сайти з високим трафіком можуть використовувати балансувальники навантаження для розподілу вхідних запитів між кількома серверами, забезпечуючи краще використання ресурсів і покращений час відповіді.
Основні характеристики та інші порівняння з подібними термінами у вигляді таблиць і списків.
| Характеристика | HTTP | HTTPS | FTP (протокол передачі файлів) |
|---|---|---|---|
| Тип протоколу | Рівень програми | Рівень програми | Рівень програми |
| Номер порту | 80 (за замовчуванням) | 443 (за замовчуванням) | 21 (за замовчуванням) |
| Безпека | Незашифрований | Зашифровано за допомогою SSL/TLS | Незашифрований |
| Тип передачі даних | Текстовий і двійковий | Зашифрований текст і двійковий файл | Текстовий і двійковий |
| призначення | Перегляд веб-сторінок і передача даних | Безпечний веб-перегляд | Передача файлів |
| Підключення | Без громадянства | Без громадянства | Без громадянства |
Майбутнє HTTP тісно пов’язане з його останньою версією HTTP/3, яка спрямована на підвищення продуктивності та безпеки в Інтернеті. Завдяки широкому впровадженню HTTP/3 ми можемо очікувати покращення роботи з веб-переглядом, особливо на мобільних пристроях і в регіонах із високою втратою пакетів.
HTTP/3 також вирішує деякі проблеми, з якими стикається HTTP/2, такі як блокування головного рядка, використовуючи функції мультиплексування QUIC і функції без з’єднання. Оскільки Інтернет продовжує розвиватися, HTTP/3, швидше за все, стане домінуючим протоколом для веб-спілкування.
Як проксі-сервери можна використовувати або пов’язувати з протоколом передачі гіпертексту (HTTP).
Проксі-сервери відіграють вирішальну роль в управлінні HTTP-трафіком між клієнтами та серверами. Вони діють як посередники, пересилаючи запити від клієнтів до серверів і повертаючи відповіді від серверів до клієнтів. Проксі-сервери можна використовувати для:
-
Кешування: Проксі-сервери можуть кешувати часто запитуваний вміст, зменшуючи навантаження на сервер і покращуючи час відповіді на наступні запити.
-
Анонімність: Проксі-сервери можуть маскувати особу клієнтів, забезпечуючи анонімність і конфіденційність для користувачів, які переглядають веб-сторінки.
-
Фільтрування вмісту: Проксі-сервери можна налаштувати для блокування доступу до певних веб-сайтів або категорій вмісту, що робить їх корисними для застосування політик безпеки в організаціях.
-
Балансування навантаження: Проксі-сервери можуть розподіляти вхідні запити між кількома внутрішніми серверами, забезпечуючи ефективне використання ресурсів і кращу продуктивність.
-
Управління доступом: Проксі-сервери можуть обмежувати доступ до певних веб-сайтів або ресурсів на основі IP-адрес або автентифікації користувачів, підвищуючи безпеку мережі.
Пов'язані посилання
Щоб отримати додаткові відомості про протокол передачі гіпертексту (HTTP), ви можете звернутися до таких ресурсів:
- Протокол передачі гіпертексту — HTTP/1.1 (RFC 2616)
- Протокол передачі гіпертексту версії 2 (HTTP/2) (RFC 7540)
- Протокол передачі гіпертексту версії 3 (HTTP/3) (RFC 8446)
- HTTP/3: що далі для протоколу Інтернету
- Еволюція HTTP: минуле, теперішнє та майбутнє
Підсумовуючи, протокол передачі гіпертексту (HTTP) є основним протоколом, який відіграв ключову роль у формуванні всесвітньої павутини та революції в тому, як ми отримуємо доступ до інформації та взаємодіємо з нею в Інтернеті. Від свого скромного початку до останньої версії HTTP/3 цей протокол постійно розвивався, щоб відповідати вимогам Інтернету, що постійно змінюються. З розвитком технологій HTTP/3 і пов’язані з ним технології продовжуватимуть прокладати шлях до швидшого, безпечнішого та бездоганного веб-досвіду, роблячи HTTP невід’ємною частиною нашого цифрового життя.
