Дефрагментація диска — це процес, який зменшує рівень фрагментації файлових систем. Це робиться шляхом фізичної організації вмісту диска для зберігання частин кожного файлу близько один до одного та безперервно. Він також намагається створити більші області вільного простору, щоб затримати повернення фрагментації.
Історичний контекст і перші згадки про дефрагментацію диска
Термін «дефрагментація диска» з’явився у 1980-х роках, одночасно з появою персональних комп’ютерів. Перше програмне забезпечення для дефрагментації під назвою Defrag було випущено для операційних систем MS-DOS у 1986 році для вирішення проблеми фрагментації диска, яка сповільнювала продуктивність системи. З розвитком файлових систем виникла потреба в більш складних методах дефрагментації, оскільки численні компанії-виробники програмного забезпечення, такі як Microsoft, Symantec та інші, інтегрували інструменти дефрагментації у свої операційні системи або службове програмне забезпечення.
Поглиблений погляд на дефрагментацію диска
Дефрагментація диска — це техніка, яка усуває властивий недолік традиційних систем зберігання файлів. Коли комп’ютер зберігає файли, він часто розкидає різні частини файлу по різних місцях на жорсткому диску. Це розсіювання відоме як фрагментація та може значно сповільнити продуктивність комп’ютера, оскільки головка читання/запису жорсткого диска має рухатися більше, щоб отримати доступ до розрізнених фрагментів файлу.
Дефрагментація реорганізовує ці розрізнені файли, вирівнюючи їх безперервно на диску, що зменшує рух головки жорсткого диска та згодом збільшує швидкість пошуку та збереження файлів. Цей процес також об’єднує вільний простір, зменшуючи ймовірність фрагментації нових файлів.
Внутрішня структура та механізм роботи дефрагментації диска
Дефрагментація диска переміщує фрагменти кожного файлу навколо диска в суцільний блок, зберігаючи частини файлу близько одна до одної. Він починається з поточної таблиці розміщення файлів, яка використовується для ідентифікації фрагментів кожного файлу. Потім він переставляє ці фрагменти, зближуючи їх один з одним.
Під час дефрагментації програмне забезпечення для дефрагментації також групує невеликі кишені вільного простору у великий блок. Така консолідація вільного простору зменшує ймовірність майбутньої фрагментації, оскільки нові файли мають більшу безперервну область для зберігання.
Основні можливості дефрагментації диска
-
Покращення продуктивності: вирівнюючи файли безперервно, дефрагментація може значно покращити швидкість читання/запису диска, що згодом підвищує загальну продуктивність системи.
-
Консолідація вільного простору: дефрагментація об’єднує невеликі ділянки вільного простору в більший блок, зменшуючи ймовірність подальшої фрагментації.
-
Планова дефрагментація: Більшість сучасних операційних систем пропонують дефрагментацію за розкладом, дозволяючи користувачам налаштовувати процес, щоб він запускався через регулярні проміжки часу або в період непікової навантаження.
-
Вибіркова дефрагментація: деякі інструменти дефрагментації дозволяють користувачам вибирати певні файли або папки для дефрагментації, забезпечуючи більший контроль над процесом.
Види дефрагментації диска
Існує два основних типи дефрагментації диска:
-
Офлайн дефрагментація: Цей тип дефрагментації виконується, коли система не використовується. Це найефективніший тип дефрагментації, оскільки він може отримати доступ і перемістити всі файли, включаючи системні.
-
Онлайн дефрагментація: Цей тип виконується під час роботи системи. Незважаючи на меншу ефективність, ніж дефрагментація в автономному режимі, вона дозволяє системі залишатися у використанні під час процесу.
| Тип дефрагментації | Коли це зроблено | Ефективність | Доступність системи |
|---|---|---|---|
| Офлайн | Система не використовується | Високий | Недоступний під час процесу |
| Онлайн | Система в користуванні | Помірний | Доступний під час процесу |
Випадки використання дефрагментації диска, проблеми та рішення
Дефрагментація диска в основному використовується для підвищення продуктивності системи. Однак надмірна дефрагментація може призвести до зносу жорсткого диска, оскільки цей процес передбачає багато операцій читання/запису. Ця проблема більш виражена в SSD, які мають обмежену кількість циклів запису.
Хороша практика – запланувати дефрагментацію в непіковий час і не дефрагментувати SSD. Сучасні операційні системи це знають і часто відключають дефрагментацію для SSD або замість цього використовують інші методи оптимізації.
Порівняння з подібними термінами
| термін | Визначення | Подібності | відмінності |
|---|---|---|---|
| Очищення диска | Системний засіб, що видаляє непотрібні файли з диска | Обидва покращують продуктивність системи | Очищення диска звільняє місце на диску, а дефрагментація покращує швидкість читання/запису диска |
| Стиснення диска | Спосіб зменшення розміру файлів, що зберігаються на диску | Обидва керують використанням дискового простору | Стиснення диска зменшує розмір файлу, а дефрагментація реорганізує розташування файлу |
Майбутні перспективи та технології, пов'язані з дефрагментацією диска
З розвитком технологій розробляються нові файлові системи та технології зберігання, які за своєю суттю є стійкими до фрагментації. Наприклад, твердотільні накопичувачі використовують інший метод зберігання даних, який не погіршує продуктивність із фрагментацією, що робить дефрагментацію непотрібною та потенційно шкідливою.
Крім того, сучасні файлові системи, такі як NTFS і APFS, розроблені для мінімізації фрагментації. Оскільки ці технології стають більш поширеними, потреба в дефрагментації може зменшитися.
Дефрагментація диска та проксі-сервери
Дефрагментація диска в першу чергу впливає на продуктивність локального сховища й не впливає безпосередньо на роботу проксі-сервера, наприклад OneProxy. Однак для проксі-сервера, який покладається на локальні журнали, кеш-сховище або має власну локальну базу даних, добре обслуговувана та оптимізована дискова система, яка включає регулярну дефрагментацію, може сприяти загальній продуктивності та надійності операцій сервера.
