Розширене тестування на проникнення – це метод, який використовується в кібербезпеці для оцінки безпеки ІТ-інфраструктури шляхом безпечного використання вразливостей. Ці вразливості можуть існувати в операційних системах, службах і недоліках програм, неправильних конфігураціях або поведінці кінцевого користувача. Розширене тестування на проникнення дозволяє організаціям зрозуміти рівень ризику, якому вони піддаються, і вжити необхідних заходів для захисту своїх систем від потенційних атак.
Походження та історія розширеного тестування на проникнення
Історія тестування на проникнення починається з 1960-х років, на початку інформаційної ери. Спочатку це був ручний процес, який виконували експерти з метою виявлення потенційних лазівок у структурі безпеки системи. Лише наприкінці 1980-х, із розвитком Інтернету, термін «тестування на проникнення» став загальноприйнятим. Це з’явилося як спосіб захистити зростаючі цифрові ресурси від несанкціонованого доступу та можливого зловживання.
Перехід від базового до розширеного тестування на проникнення значною мірою був зумовлений зростанням складності кіберзагроз. Розширені стійкі загрози (APT), поліморфне шкідливе програмне забезпечення та експлойти нульового дня, серед іншого, вимагали настільки ж витонченої відповіді. Таким чином, розширене тестування на проникнення розвинулося, щоб включити комплексні перевірки системи, автоматизоване програмне забезпечення та людську винахідливість для моделювання атак і виявлення вразливостей.
Вивчення розширеного тестування на проникнення
По суті, розширене тестування на проникнення передбачає серію контрольованих імітованих атак на комп’ютерну систему, мережу або веб-додаток для виявлення вразливостей, якими може скористатися зловмисник. Ці симульовані атаки виконуються в контрольованих умовах за явної згоди власників системи та розроблені для імітації тактики, техніки та процедур (TTP) реальних противників.
Розширене тестування на проникнення виходить за рамки традиційного тестування на проникнення, включаючи передові інструменти та методи, включаючи використання алгоритмів машинного навчання для прогнозування потенційних шаблонів атак, соціальну інженерію для моделювання внутрішніх загроз і методи фаззингу для виявлення невідомих уразливостей.
Робоча структура розширеного тестування на проникнення
Розширене тестування на проникнення відбувається за структурованим процесом:
-
Планування та розвідка: Цей крок передбачає визначення обсягу та цілей тесту, збір інформації про цільову систему та визначення потенційних точок входу.
-
Сканування: Цей крок передбачає використання автоматизованих інструментів для аналізу цільової системи на відомі вразливості. Це може бути статичний аналіз, який перевіряє код програми, або динамічний аналіз, який перевіряє програму під час виконання.
-
Отримання доступу: Цей крок передбачає використання вразливостей, виявлених на етапі сканування, зазвичай за допомогою соціальної інженерії, впровадження SQL, міжсайтового сценарію або підвищення привілеїв.
-
Підтримка доступу: На цьому кроці перевіряється, чи можна використати вразливість для досягнення постійної присутності в системі, що експлуатується, імітуючи вдосконалені постійні загрози.
-
Аналіз та звітність: Останнім кроком є складання звіту з детальним описом знайдених уразливостей, даних, до яких було отримано доступ, і способів усунення цих уразливостей.
Ключові особливості розширеного тестування на проникнення
-
Комплексність: Розширене тестування на проникнення включає всебічну перевірку систем, що охоплює мережеві пристрої, бази даних, веб-сервери та іншу критичну інфраструктуру.
-
Активна експлуатація: Він включає активне використання виявлених уразливостей, щоб повністю зрозуміти їхній потенційний вплив.
-
Емуляція загроз: Він імітує атаки в реальному світі, надаючи таким чином уявлення про те, як станеться фактичне порушення безпеки.
-
Керівництво з відновлення: Він не тільки визначає вразливості, але й надає вказівки щодо ефективного їх виправлення.
Типи розширеного тестування на проникнення
Розширене тестування на проникнення можна розділити на три типи:
-
Зовнішнє тестування на проникнення: Націлено на активи компанії, видимі в Інтернеті, наприклад веб-додаток, веб-сайт компанії, електронну пошту та сервери доменних імен (DNS).
-
Внутрішнє тестування на проникнення: Імітує внутрішню атаку за брандмауером авторизованим користувачем зі стандартними правами доступу.
-
Тестування на сліпе проникнення: Симулює атаку в реальному світі, коли випробувачу надається обмежена інформація про ціль або вона не надається взагалі, що вимагає від нього проведення розвідки.
| Тип | опис |
|---|---|
| Зовнішнє тестування | Націлено на активи, пов’язані з Інтернетом. |
| Внутрішнє тестування | Імітує інсайдерські атаки. |
| Сліпе тестування | Імітує реальні сценарії атак. |
Використання, проблеми та рішення розширеного тестування на проникнення
Розширене тестування на проникнення використовується, щоб надати організації більш глибоке уявлення про стан безпеки, дозволяючи їм краще зрозуміти потенційні вразливості та вплив атаки.
Однак існують проблеми у вигляді потенційних збоїв у бізнесі під час тестування, необхідності експертних навичок для виконання тесту та інтерпретації результатів, а також можливості хибних спрацьовувань. Ці проблеми можна пом’якшити, запланувавши тестування в непіковий час, інвестувавши в професійну підготовку та інструменти, а також підтвердивши результати тестування перед тим, як приступити до виправлення.
Порівняння з аналогічними оцінками безпеки
Хоча існує багато типів оцінювання безпеки, два з них часто плутають з тестуванням на проникнення: оцінка вразливості та аудит безпеки. Ось просте порівняння:
| Тип оцінки | Мета |
|---|---|
| Тестування на проникнення | Визначте способи використання вразливостей систем доступу. |
| Оцінка вразливості | Визначайте, класифікуйте та визначайте пріоритети вразливостей у системах. |
| Аудит безпеки | Оцініть відповідність системи певному набору стандартів (наприклад, ISO 27001). |
Майбутні перспективи розширеного тестування на проникнення
З розвитком технологій зростає потреба в надійних заходах кібербезпеки. Штучний інтелект і машинне навчання продовжуватимуть формувати майбутнє розширеного тестування на проникнення. Тестування на проникнення, кероване штучним інтелектом, потенційно може виявляти та використовувати вразливості швидше, ніж люди-тестери, тоді як алгоритми машинного навчання можуть вчитися на минулих зламах, щоб передбачати та запобігати майбутнім атакам.
Проксі-сервери та розширене тестування на проникнення
Проксі-сервери можуть відігравати вирішальну роль у розширеному тестуванні на проникнення. Забезпечуючи додатковий рівень анонімності, проксі-сервери дозволяють тестувальникам імітувати атаки з різних глобальних місць. Крім того, вони також можуть симулювати різні мережеві сценарії, що може бути критично важливим для перевірки того, наскільки добре мережа організації може обробляти різні типи веб-трафіку та потенційні загрози.
Пов'язані посилання
- Платформа тестування на проникнення
- Open Web Application Security Project (OWASP)
- Шпаргалка інструментів тестування на проникнення
- Metasploit Unleashed
Розширене тестування на проникнення залишається важливим компонентом будь-якої надійної стратегії кібербезпеки, пропонуючи організаціям чітке уявлення про їхній захист з точки зору зловмисника. Виявляючи та використовуючи вразливості, компанії можуть посилити свій захист, забезпечити довіру клієнтів і забезпечити постійну цілісність своїх систем.
